Життя online. День 2

Досьє.
Формат: Від першої особи, думки з ранку, вдень та ввечері.
Мета: Удосконалення навичок спостереження, письма, відчуття світу, аналіз думок та почуттів людей.

Ранок. 

Відкрите вікно доносило спів птахів, сонечко заглядало з наполегливою частотою, о дев'ятій годині я вже не могла більше спати. Пробіжка зразу перенеслась на вечір, а я зайнялась недільними вимірами свого тіла та банними процедурами. 

Мій +1 прокинувся з бажанням швидше піти на продуктовий базар, щоб злиняти на Петрівку подивитися на речі, що люди продають. Але я його переконала у необхідності спершу зробити оселедець під шубою і він мені допоміг з чищенням риби, порізав цибулю і натер буряк. Опісля він зібрався і пішов таки на стихійний ринок неподалік Перівки. А я запарила собі чай і п'ю його в прикус з солодкою горіхово-медовою масою, яку від тепер роблю замість цукерок.

День.

За годинником день почався 45 хвилин тому, так як цей час найбільш продуктивний я думаю його витратити на заняття англійською мовою. 
Але витратила на похід на базар. Він не ходить без мене за серйозними покупками. Було куплено все необхідне, що я запланувала зранку.  По дорозі додому я пересіклись з двома однокласниками і лише з одним із них ми привітались. Дивно як нас міняє час. Я впевнена, що з Женею ми пізнали один одного, але ми не такі як раніше і через це дали собі можливість "не помітити" минуле поряд із собою.

Вечір.
Я перемальовувала малюнок на конверті, що мені присилає раз у квартал працівники програми лояльності Сільпо. Я дивилась запис передачі "Ліга сміху". 
Не змогла відмовити і склала компанію на фільм "Робот на ім'я Чаппі". За сеанс мені два рази хотілось встати і вийти, один раз - побити ту людину, яка мене сюди запросила. Фільм, як на мене, дуже жорстокий. Тим не менш, кіно досить цікаве, сюжет і фінал незвичні. Дітям до 30 років краще дивитись його вдома.