Київські вулиці. Жовтень 2017

Проспект Перемоги, 97 

проспект Перемоги, 97, пам'ятник Миколі Святоші 

Дерево, що наче намальоване

 

Пам'ятник У вас буде дитина

8 березня 2013  Автор: Дмитро Ів

Київ, вулиця Івана Крамського, 9

Київ, вулиця Івана Крамського, 9

Відділ ведення Державного реєстру виборців Святошинської РДА

Відділ ведення Державного реєстру виборців Святошинської РДА

Будівництво біля м. Святошино

Відгук про книгу №2 "Механічний апельсин" (1962) Ентоні Берджеса

По перше хочу щось дізнатися про письменника. Тому завітаю на сторінку Вікіпедії.

Джон Ентоні Берджес Вілсон народився 25 лютого 1917 року у Манчестері — помер 22

листопада 1993 року у Лондоні. 

Виріс в сім'ї середнього достатку, його тато працював бухгалтером. Мати померла коли йому було лише 2 роки і він жив з тіткою допоки батько вдруге не одружився. З дитинства любив музику.

Отримав гуманітарну освіту в коледжі Ксаверіан і в університеті Манчестера, який закінчив у 1940 році. Під час Другої світової війти служив у медичному корпусі британської армії. Вчителював у Бенбері. Два рази був одружений. Обидві дружини померли раніше за письменника. Поштовхом у його письменницькій діяльності став помилковий вирок лікаря пухлина мозку і те, що жити лишилось йому лише рік. 

Бестселер "Механічний апельсин" написав під впливом поїздки до Ленінграду в 1961, там у письменника була нагода поспілкуватись з тамтешніми «стилягами» і спародіювати у творі їхній жаргон та манеру одягатися. 

Мені дісталося видання українською мовою 2003 року Львівського видавництва "Кальварія". 

Книжка не велика, в ній всього 173 сторінки.

Перші 30 сторінок книги я думала що це жахіття. Запитувала себе нащо я це читаю, чи вся книга така бридка. Я, як читач, завжди симпатизую головному герою. Протягом всього читання книги "Механічний апельсин" я хотіла, щоб головний герой подобрішав. Я бачила в ньому гарні риси, але це тануло як крига у стакані на фоні вчинків героя. 

Дуже класна зав'язка із відчуттям тиші перед бурею. Моя інтуїція підказувала, що з головним героєм Алексом от-от має щось трапитись, але я ніяк не здогадувалася як і що. Кожен раз подив Алекса різкому повороту справ це і мій подив. Після жахливих перших 30 сторінок  книжку вже неможливо було відірвати від моїх очей. Сюжет захопив уяву, сленг і опис одягу, місцевості дуже реалістичні і майстерно змальовані. Що лише варті ці слова самко-моті (самоті), братики (друзі), кенти (друзі), фараони (полісмени), білохалатник (лікар), мінстр нутрішніх справ (внутрішніх), гулівер (голова). Дякую за ці перли перекладачеві цього твору Олександру Буценко.

Відверто роман дуже хороший і він не даремно був включено до переліку 100 найкращих англомовних науково-фантастичних романів за період з 1949 по 1984 рік. 

Виклик. 30 книг до 30 років

Нещодавно я натрапила на перелік книг, що кожна особа має прочитати до 30 років. Розумію, що цей топ книг дуже суб'єктивна думка. Але до 30 років мені залишилось 10 місяців і 20 днів, а із списку я прочитала лише дві книги - "Володар кілець" Джона Толкіна, "Маленький принц" Антуана де Сент-Екзюпері. Часу обмаль, тож  на пошук я пішла в найближчу бібліотеку. Була приємно здивована, що майже всі книги є. Мені лишається тільки читати по 3 книги на місяць, на прикінці літка купити/знайти 5 книг, що у бібліотеці немає (у списку вони виділені жирним кегелем). Приводжу цей список як він є:

1. «Алые паруса» Александр Грин
2. «Заводной апельсин» Энтони Берджесс 02.10 - 10.10.2017 
3. «Апрельское колдовство» Рэй Брэдбери
4. «Повелитель мух» Уильям Голдинг
5. «Жизнь взаймы» Эрих Мария Ремарк
6. «1984» Джордж Оруэлл
7. «Убить пересмешника» Харпер Ли
8. «По ком звонит колокол» Эрнест Хемингуэй
9. «война и Мир» Лев Толстой
10. «Легкое дыхание» Иван Бунин
11. «Сто лет одиночества» Габриэль Гарсиа Маркес
12. «Бродяги дхармы» Джек Керуак
13. «Любовница французского лейтенанта» Джон Фаулз
14. «Ветер в ивах» Кеннет Грэм
15. «Искусство войны» Сунь-цзы
16. «Властелин колец» Джон Толкин
17. «Дэвид Копперфильд» Чарльз Диккенс
18. «Милый друг» Ги де Мопассан
19. «Записки революционера» Петр Кропоткин
20. «Великий Гэтсби» Фрэнсис Скотт Фицджеральд
21. «Над пропастью во ржи» Джером Дэвид Сэлинджер
22. «Преступление и наказание» Федор Достоевский
23. «Государь» Никколо Макиавелли
24. «Уолден, или Жизнь в лесу» Генри Дэвид Торо
25. «Государство» Платон
26. «Лолита» Владимир Набоков
27. «Мастер и Маргарита» Михаил Булгаков
28. «Превращение» Франц Кафка
29. «Маленький принц«Антуан де Сент-Экзюпери
30. «Ловушка для золушки» Себастьян Жапризо

Список взятий з сайту: https://www.adme.ru/svoboda-kultura/30-knig-kotorye-nuzhno-prochest-do-30-let-920710/ © AdMe.ru

Як пояснити мамі що таке Instagram на прикладі супу

Разом зробили другий сніданок, сідаємо їсти.
- Так гарно? - Питаю я фотографуючи суп.
- Так, - відповідає мама.
- Мені все ж таки не подобається. Я все ж таки
перефоткаю для Instagram, - відповідаю я і роблю ще одну вже підходящу фотографію.
- Раніше фоткали для чоловіків, а зараз для Instagram, - дивується мама.
-  Ось дивись, мамо, я виставила фото, зараз на 4х мовах (українській, російскій, англійскій і іспанскій) напишу, що це суп і всі його знайдуть.
- Не можу зрозуміти нащо комусь шукати твій суп, - рже мама. - Поки ти виставиш фото я весь суп з'їм.
- Ну я ж напишу, не тільки що це суп, а складники, може хтось буде кріп шукати, а знайде мій суп, - ржу я і мама. - До того ж я так вчу іспанскі слова. І в мене вже 300 підпісчіків.
- Ого, аж 300? - дивується мама.
- На мене підписані друзі (15%), коллеги (15%), знайомі (15%), інтернет знайомі (5%) та магазини (50%), які мають надію, що я в них щось куплю. 300 підпісчиків і всі дивляться на мій суп, - сміємось у двох з мамою.
- А що ти там робиш? - Питає мама.
- Теж дивлюсь на чийсь суп. Я підписана на друзів, колег, знайомих, інтернет знайомих. І кожному треба поставити лайк.
- Ого це треба багато часу проводити в Instagram.
- Так, але так я знаю більше про 90 моїх друзів та знаймих без потреби в живому спілкуванні. Обсяг інформація збільшується, а кількість живого спількування зменьшується. Ми йдемо до глобалізації.
- Я відстала від життя, - резумує мама.
- Іноді бездіялність краще за дію, - зітхаю я.

Дорожні історії. Так треба

Їду з дачі. Не хочу йти селом, краще йти полем, городами. Нічого, що на полі лежать корови рогаті, вони не бадаються. Зато я зразу побачу маршрутку.
Корова, корова, поле, сміття, буряки, картопля, картопля, кукурдза, гарбузи, пшениця... О, маршрутка!
Тільки шкода, що біла маршрутка на тій стороні дороги, а я на цій. Ситуація ще ускладюється тим, що нема поряд пішохідного переходу і рух транспорту дуже активний. Зробивши потуги туди-назад вздовж дороги я перестала показувати своє бажання попасти на цю мартшрутку, водій зачинив двері і поїхав.
Через 10 хвилин я сіла в зеленого кольору маршруку, розплатилась і водій рушив. На наступній зупинці всі побачили натовп.
Водій звертається чи то до себе, чи то до пасажирів:
- Де вони усі взялись?
- Може це студенти? - йому відповідає пасажирка.
- Та де  такі старі студенки. До того ж коледж далі.
- Це електричку відмінили, - присускає інший пасажир.
Ппідїхали до зупинки, водій відкриває двері:
- Де вас стільки вязлося тут? - звертається водій до майбутніх клієнтів.
- А у нашій мартруткці колесо спустило, тож водій усіх нас висадив.
Усі зайняли сидячі місця. Їдемо далі. За 50 метрів я бачу знайому білу маршуртку, ту саму на яку я не встигла сісти.

Коли вона спить. Вода та вогонь

Він та вона - вогонь та вода. Вона цілий рік спить під синтепованим одіялом, навіть в літню спеку. Він цілий рік буде спати під пледом. Вона завжди грала за синю холодну дівчину, він грав за гарячого хлопця вогня. Хто не гарав в цю прикольну онлайн гру - пограйте, вона безкоштовна.

P.S. Це не була хвилинка реклами. Тому посилання на гру я тут не дам.

P.P.S З поверненням мене у блогерство.