Архівознавство

Думаю, що маю всі права на свої конспекти. Тому вирішила їх оцифрувати і поділитися. Маю надію, що вони комусь знадобляться.

_____________________________________________

03.09.2006. Знайти визначення: архів, архівознавство, документ, документознавство (вказати джерела).

05.09.2006. Домашня робота. Значення слів.

Значення слова Архів:

1. Упорядковане зібрання рукописів, листів та іншого, що стосується діяльності будь-якої організації.

2. Установа або відділ в установ, де зберігаються старі документи закінчені справи та інше

3. [З лат. Archivum – адміністративна установа, відомство]

(Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. - Харків: Фоліо, 2003. 540 с.)

Значення слова Документ:

1. Діловий папір, який є письмовим доказом чого-небудь, підтверджує право на що-небудь.

2. Письмове посвідчення, яке офіційно підтверджує особу.

3. Письмовий твір, грамота та інше як свідчить про щось історичне.

4. [З лат. Documentum – доказ, приклад, повчання]

(Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. - Харків: Фоліо, 2003. 540 с.)

Документ — це матеріальний об'єкт, що містить в зафіксованому вигляді інформацію, оформленою у заведеному порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.

Архів - 1. Зібрання документів з історії і літератури, що зберігається в державних архівних музеях, банках. 2. Державні установи, спеціально створені для зберігання документів з історії літератури (Українська літературна енциклопедія. І.О.Дзеверін та ін. - К.: Бажана. - 1988. - 536 с.)

Діловодство — це діяльність, що охоплює питання документування та організації роботи з документами у процесі управлінських дій.

Документування — це створення документів, тобто їх підготовка, складання, оформлення та виготовлення.

(Палеха Юрій. Управлінське документування: Навч. посіб.: у 2 ч. Ч.1. Ведення загальної документації (зі зразками сучасних паперів). - 3-тє вид., доп. К.: вид-во Європ. ун-ту, 2003. 383 с.).

Архів — установа яка займається збиранням, упорядкуванням і зберіганням старих документів, письмових пам'яток. (В.С.Калина. Тлумачний словник української мови. - 2-ге вид., випр. і допов. Х.: Прапор, 2005. - 926 с.)

07.09.2006.

Архівознавство — це комплекс та система знань, що вивчає історію, теорію, практику архівної справи і правові та економічні засади.

Предметом архівознавства як наукової системи є тенденції та закономірностей встановлення й розвитку архівної справи, наукової засади експертизи цінності документів, організації документів Національного архівного фонду , архівного описування, сотворення довідкового апарату, зберігання та використання відомостей, що міститься в архівних документах.

Історіографія — це галузь знань про історію і закономірності розвитку архівознавчих досліджень, еволюцію їх теоретико-медодичних принципів та повноту дослідження пробелм архівної справи.

І етап (ІІ пол. ХІХ ст.)Виникла архівна наука в ІІ половині ХІХ ст. На території українських земель, що входили у склад Російської та Австро-Угорської імперій. Розвивалась завдяки: Києво-Могилянської академії, Університету Святого Володимира (нині Т.Г.Шевченка) й Київської археографічної комісії (1843-1921), київської, харківської та львівських історичних шкіл. Наголос робиться на археографічні джерелознавчі аспекти. Видатний вчений В.Антонович поклав вагомий внесок в архівознавство та джерелознавство.

ІІ етап (ХХ ст.)Зміна устрою в державі — Грушевський 1917 — Петлюра (Українська національно-демократична революція (1917 — 1920 рр,) потім включення України до складу СРСР) почались позитивні зміни і зрушення в досить новій науці. Проводиться наукові основи створення єдиного Державного архівного фонду України, розроблюється і впроваджується термінологія, виробляються методи описування фондів, експертизи цінності документів.

Роль у розвитку архівознавства на той час відігравали: журнал “Архівна справа”, книга В. Романовського “Нариси з архівознавства: Історія архівної справи на Україні та принципи порядкування в архівах”(1927). Етап закінчується згортанням політики “українізації”.

ІІІ етап ( 1930 і І пол. 1950-х рр.)- утвердження тоталітарного режиму призвів до централізації і підпорядкуванню архівної системи до наркомату внутрішніх справ;

- посібник “Архівознавство. Елементарний підручник” - був звинувачений у буржуазії;

- втрат архівна справа зазнала за часів ІІ Світової Війни;

- відкрилася на історичному факультеті університету імені Т.Н. Шевченка кафедра архівознавства (1944 р.), згодом історико-архівного відділення та аспірантури;

- “Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління МВС УРСР”.

ІV етап (з середини 50х рр. до 1991 р.)В період “відлиги” сформувалася архівна справа в окрему галузь при керівництві Головного архівного управління при Раді Міністрів СРСР (1966 р,). Архівознавство набуло статусу науки і навчальної дисципліни, було опубліковано низку праць і посібників.

V етап (з 1991 р.)Нове осмислення ролі архівів сприяло прийняттю ЗУ “Про Національний архівний фонд і архівні установи (1993 р., нова редакція 2001 р.), реформування архівної системи її демократизації. В 1994 р. Заснували галузеву наукову установу.

В монографії Г.Боряка висвітлені важливі теоретико-методичні проблеми архівознавства. А також загального значення з історії архівної освіти і науки сприяли дослідження І.Маташ (2002 р.) (Нариси історії архівної справи України).

Об'єкт архівознавства складають Національний архівний фонд та система архівних установ. 

Розділ. Історія архівної справи в Україні

Тема: Початок архівної справи в Україні. 

Центр писемності в Київській Русі та Галицько-Волинській державі.

1. Які ви знаєте центри зосередження писемності у давні часи на Україні?
2. Які в давнину існували види документів?
3. При яких установах були засновані перші архіви? Як вони були упорядковані?
4. Яка роль монастирських та церковних архівів у розвитку архівної справи в Україні?

1. Писемність в давні часи на території сучасної України зосереджувалась в Київській Русі, виникла як результат взаємовідносин між великими князями і його васалами. В Галицько-Волинській державі між окремими васалами.

2. На той час, правління Київської Русі, видавали грамоти, що засвідчували права та власність і привілеї, а також документи, що засвідчували права успадкування, відображали діяльність землевласників. "Повість временних літ" згадує русичі, що служили в Греції і писали заповіти на успадкування майна. 

В Галицько-Волинській державі: військові, судові, фінансово-церковні і дипломатичні справи, а також листи.

3. Документи збиралися і зберігалися дружинниками і боярами. 

4. Монастирські церкви, митрополичі та єпископальні кафедри були найважливішими осередком писемності в Україні. Давньоруська православна церква була великим землевласником завдяки бенефіції з боку князівської влади та великих феодалів. Тому монастирі зберігали документи про своє заснування, на право володіння земельними угіддями та привілеями. Давні монастирські архіви не зберігались.

Монастирі і церкви, засновані Галицько-Волинськими князями, крім матеріальних пожертвувань, отримували книги богослужебні (князь Володимир Васильович спорядив монастир Св. Апостолів, церкви та єпископії книгами).

Монастирські зібрання книг і документів відігравали роль архівів-бібліотек. Хранителями книг і грамот були ризничі (завідувачі різниці)