Як пояснити мамі що таке Instagram на прикладі супу

Разом зробили другий сніданок, сідаємо їсти.
- Так гарно? - Питаю я фотографуючи суп.
- Так, - відповідає мама.
- Мені все ж таки не подобається. Я все ж таки
перефоткаю для Instagram, - відповідаю я і роблю ще одну вже підходящу фотографію.
- Раніше фоткали для чоловіків, а зараз для Instagram, - дивується мама.
-  Ось дивись, мамо, я виставила фото, зараз на 4х мовах (українській, російскій, англійскій і іспанскій) напишу, що це суп і всі його знайдуть.
- Не можу зрозуміти нащо комусь шукати твій суп, - рже мама. - Поки ти виставиш фото я весь суп з'їм.
- Ну я ж напишу, не тільки що це суп, а складники, може хтось буде кріп шукати, а знайде мій суп, - ржу я і мама. - До того ж я так вчу іспанскі слова. І в мене вже 300 підпісчіків.
- Ого, аж 300? - дивується мама.
- На мене підписані друзі (15%), коллеги (15%), знайомі (15%), інтернет знайомі (5%) та магазини (50%), які мають надію, що я в них щось куплю. 300 підпісчиків і всі дивляться на мій суп, - сміємось у двох з мамою.
- А що ти там робиш? - Питає мама.
- Теж дивлюсь на чийсь суп. Я підписана на друзів, колег, знайомих, інтернет знайомих. І кожному треба поставити лайк.
- Ого це треба багато часу проводити в Instagram.
- Так, але так я знаю більше про 90 моїх друзів та знаймих без потреби в живому спілкуванні. Обсяг інформація збільшується, а кількість живого спількування зменьшується. Ми йдемо до глобалізації.
- Я відстала від життя, - резумує мама.
- Іноді бездіялність краще за дію, - зітхаю я.

Дорожні історії. Так треба

Їду з дачі. Не хочу йти селом, краще йти полем, городами. Нічого, що на полі лежать корови рогаті, вони не бадаються. Зато я зразу побачу маршрутку.
Корова, корова, поле, сміття, буряки, картопля, картопля, кукурдза, гарбузи, пшениця... О, маршрутка!
Тільки шкода, що біла маршрутка на тій стороні дороги, а я на цій. Ситуація ще ускладюється тим, що нема поряд пішохідного переходу і рух транспорту дуже активний. Зробивши потуги туди-назад вздовж дороги я перестала показувати своє бажання попасти на цю мартшрутку, водій зачинив двері і поїхав.
Через 10 хвилин я сіла в зеленого кольору маршруку, розплатилась і водій рушив. На наступній зупинці всі побачили натовп.
Водій звертається чи то до себе, чи то до пасажирів:
- Де вони усі взялись?
- Може це студенти? - йому відповідає пасажирка.
- Та де  такі старі студенки. До того ж коледж далі.
- Це електричку відмінили, - присускає інший пасажир.
Ппідїхали до зупинки, водій відкриває двері:
- Де вас стільки вязлося тут? - звертається водій до майбутніх клієнтів.
- А у нашій мартруткці колесо спустило, тож водій усіх нас висадив.
Усі зайняли сидячі місця. Їдемо далі. За 50 метрів я бачу знайому білу маршуртку, ту саму на яку я не встигла сісти.

Коли вона спить. Вода та вогонь

Він та вона - вогонь та вода. Вона цілий рік спить під синтепованим одіялом, навіть в літню спеку. Він цілий рік буде спати під пледом. Вона завжди грала за синю холодну дівчину, він грав за гарячого хлопця вогня. Хто не гарав в цю прикольну онлайн гру - пограйте, вона безкоштовна.

P.S. Це не була хвилинка реклами. Тому посилання на гру я тут не дам.

P.P.S З поверненням мене у блогерство.