Подорож в Івано-Франківську область. 1 День. Вечірній потяг

День почався спокійно і мляво. На роботі зі всіма дзвінками справилась, працювала до 13-00. 

Потім я мала забрати крижму з вул. Заболотного, 20 (мікрорайон Теремки). Але я  довго йшла через гіпермаркет Ашан на  Петрівнці. В Ашані вибрала малому Івану повзунки з кофточкою, бодік, двоє типів карток з зображеннями для немовлят, пазл-книжечку, а також безрезультатно вибирала собі дорожню сумку та взуття. Сівши у вагон метро було дуже цікаво спостерігати за перехожими, що тільки входять у салон. Ось мене зацікавили двоє дітей, що мабуть є братом і сестрою. 

Дівчинка у великих рожевих навушниках, шкільній формі, а волосся її зібране в пишний хвіст, з вплетеними тоненькими косами. Вона слухає музику, що лунає від великого білого телефону з сенсорним екраном. Вона занизька для вагону метро, то ж всім поривами душі намагається знайти собі сидяче місце. Ці пориви відчула інша  дівчина і поступилася нашій героїні нещодавно зайняте місце.

Хлопець старший за сестру і, відповідно, вище зростом за неї і спокійненько собі стоїть,поклавши свою сумку на підлогу під ноги. Він мені нагадав китайських студентів-вундеркіндів. Справа у тому, що в його рука зараз кубик Рубіка і він його  перебирає з такою швидкістю , що перехоплює подих. Потім він все ж собі місце поряд із сестрою, дістав телефон і мабуть, що відкрив таймер. Поки я їхала кубик був ним складений на чай разів з п'ять чи шість. Коли кубик з одного боку ставав жовтий я вже знала, що він його от от складе повністю.

А поряд зі мною сиділа дівчина з гарним манікюром, що мабуть їхала з якоїсь тематичної виставки, бо в руках вона тримала буклет з фото-прикладами манікюрного мистецтва, а біля ніг стояв пакет з майбутньою макулатурою. Пів години я могла періодично проглядати неймовірні малюнки на нігтях, що пропонували зробити в цьому каталозі. 

В магазині "Капітошка" я забрала свою крижму, вона була такої якості як я і думала. Ще я захотіла купити малому святковий костюм, але вибір був просто великий і невпорядкований. Тому після пів години вагань, я взяла просто спортивні штани з начосом, що Іван б вдяг вже цієї зими. 

Клумба на Теремках, біля моста.

Та ж клумба, але вид зверху.

 

Дорога, що веде на Виставковий центр. Вид з моста.

Цього дня я встигала побувати і в ТЦ "Магелан" і зайти в супермаркет "Велика кишеня", щоб купити собі в дорогу прикольних штучок. Цього дня я не дуже спішила кудись, все робили поволі, навіть встигала зробити фото на телефон То ж можу зауважити одну річ: коли час тягнеться немов гума в першій половині дня, в другій половині буде великий переполох. Ось так, ввечері я прийшла додому і подивилась на час відправлення поїзду, зрозуміла, що ось зараз треба виходити. Збори тривали десь 20 хвилин. І вкинула всі подарунки, що підготувала і  свої речі, що потрапили під око, у нову дорожню сумку, що купив і приніс додому  мій +1. Ми встигли на потяг за п'ять хвилин до відправлення. В мене було бокове нижнє місце. За столиком сидів вельми здивований турист, що вже не очікував нових пасажирів.Тому, що коли я знайшла свої місце. Він здивовано спитав: "Это ваше место?".  Заряду на телефонах залишилось 20%  - на новому Гігабайті, 30% - на побитому Престіжіо. То ж я їх вимкнула і майже зразу лягла спати.

Далі буде...