Думаю, що маю всі права на свої конспекти. Тому вирішила їх оцифрувати і поділитися. Маю надію, що вони комусь знадобляться.
_____________________________________________
03.09.2006. Знайти визначення: архів, архівознавство, документ, документознавство (вказати джерела).
05.09.2006. Домашня робота. Значення слів.
Значення слова Архів:
1. Упорядковане зібрання рукописів, листів та іншого, що стосується діяльності будь-якої організації.
2. Установа або відділ в установ, де зберігаються старі документи закінчені справи та інше
3. [З лат. Archivum – адміністративна установа, відомство]
(Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. - Харків: Фоліо, 2003. 540 с.)
Значення слова Документ:
1. Діловий папір, який є письмовим доказом чого-небудь, підтверджує право на що-небудь.
2. Письмове посвідчення, яке офіційно підтверджує особу.
3. Письмовий твір, грамота та інше як свідчить про щось історичне.
4. [З лат. Documentum – доказ, приклад, повчання]
(Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. - Харків: Фоліо, 2003. 540 с.)
Документ — це матеріальний об'єкт, що містить в зафіксованому вигляді інформацію, оформленою у заведеному порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.
Архів - 1. Зібрання документів з історії і літератури, що зберігається в державних архівних музеях, банках. 2. Державні установи, спеціально створені для зберігання документів з історії літератури (Українська літературна енциклопедія. І.О.Дзеверін та ін. - К.: Бажана. - 1988. - 536 с.)
Діловодство — це діяльність, що охоплює питання документування та організації роботи з документами у процесі управлінських дій.
Документування — це створення документів, тобто їх підготовка, складання, оформлення та виготовлення.
(Палеха Юрій. Управлінське документування: Навч. посіб.: у 2 ч. Ч.1. Ведення загальної документації (зі зразками сучасних паперів). - 3-тє вид., доп. К.: вид-во Європ. ун-ту, 2003. 383 с.).
Архів — установа яка займається збиранням, упорядкуванням і зберіганням старих документів, письмових пам'яток. (В.С.Калина. Тлумачний словник української мови. - 2-ге вид., випр. і допов. Х.: Прапор, 2005. - 926 с.)
_____________________________________________
03.09.2006. Знайти визначення: архів, архівознавство, документ, документознавство (вказати джерела).
05.09.2006. Домашня робота. Значення слів.
Значення слова Архів:
1. Упорядковане зібрання рукописів, листів та іншого, що стосується діяльності будь-якої організації.
2. Установа або відділ в установ, де зберігаються старі документи закінчені справи та інше
3. [З лат. Archivum – адміністративна установа, відомство]
(Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. - Харків: Фоліо, 2003. 540 с.)
Значення слова Документ:
1. Діловий папір, який є письмовим доказом чого-небудь, підтверджує право на що-небудь.
2. Письмове посвідчення, яке офіційно підтверджує особу.
3. Письмовий твір, грамота та інше як свідчить про щось історичне.
4. [З лат. Documentum – доказ, приклад, повчання]
(Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. - Харків: Фоліо, 2003. 540 с.)
Документ — це матеріальний об'єкт, що містить в зафіксованому вигляді інформацію, оформленою у заведеному порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.
Архів - 1. Зібрання документів з історії і літератури, що зберігається в державних архівних музеях, банках. 2. Державні установи, спеціально створені для зберігання документів з історії літератури (Українська літературна енциклопедія. І.О.Дзеверін та ін. - К.: Бажана. - 1988. - 536 с.)
Діловодство — це діяльність, що охоплює питання документування та організації роботи з документами у процесі управлінських дій.
Документування — це створення документів, тобто їх підготовка, складання, оформлення та виготовлення.
(Палеха Юрій. Управлінське документування: Навч. посіб.: у 2 ч. Ч.1. Ведення загальної документації (зі зразками сучасних паперів). - 3-тє вид., доп. К.: вид-во Європ. ун-ту, 2003. 383 с.).
Архів — установа яка займається збиранням, упорядкуванням і зберіганням старих документів, письмових пам'яток. (В.С.Калина. Тлумачний словник української мови. - 2-ге вид., випр. і допов. Х.: Прапор, 2005. - 926 с.)
07.09.2006.
Архівознавство — це комплекс та система знань, що вивчає історію, теорію, практику архівної справи і правові та економічні засади.
Предметом архівознавства як наукової системи є тенденції та закономірностей встановлення й розвитку архівної справи, наукової засади експертизи цінності документів, організації документів Національного архівного фонду , архівного описування, сотворення довідкового апарату, зберігання та використання відомостей, що міститься в архівних документах.
Історіографія — це галузь знань про історію і закономірності розвитку архівознавчих досліджень, еволюцію їх теоретико-медодичних принципів та повноту дослідження пробелм архівної справи.
І етап (ІІ пол. ХІХ ст.)Виникла архівна наука в ІІ половині ХІХ ст. На території українських земель, що входили у склад Російської та Австро-Угорської імперій. Розвивалась завдяки: Києво-Могилянської академії, Університету Святого Володимира (нині Т.Г.Шевченка) й Київської археографічної комісії (1843-1921), київської, харківської та львівських історичних шкіл. Наголос робиться на археографічні джерелознавчі аспекти. Видатний вчений В.Антонович поклав вагомий внесок в архівознавство та джерелознавство.
ІІ етап (ХХ ст.)Зміна устрою в державі — Грушевський 1917 — Петлюра (Українська національно-демократична революція (1917 — 1920 рр,) потім включення України до складу СРСР) почались позитивні зміни і зрушення в досить новій науці. Проводиться наукові основи створення єдиного Державного архівного фонду України, розроблюється і впроваджується термінологія, виробляються методи описування фондів, експертизи цінності документів.
Роль у розвитку архівознавства на той час відігравали: журнал “Архівна справа”, книга В. Романовського “Нариси з архівознавства: Історія архівної справи на Україні та принципи порядкування в архівах”(1927). Етап закінчується згортанням політики “українізації”.
ІІІ етап ( 1930 і І пол. 1950-х рр.)- утвердження тоталітарного режиму призвів до централізації і підпорядкуванню архівної системи до наркомату внутрішніх справ;
- посібник “Архівознавство. Елементарний підручник” - був звинувачений у буржуазії;
- втрат архівна справа зазнала за часів ІІ Світової Війни;
- відкрилася на історичному факультеті університету імені Т.Н. Шевченка кафедра архівознавства (1944 р.), згодом історико-архівного відділення та аспірантури;
- “Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління МВС УРСР”.
ІV етап (з середини 50х рр. до 1991 р.)В період “відлиги” сформувалася архівна справа в окрему галузь при керівництві Головного архівного управління при Раді Міністрів СРСР (1966 р,). Архівознавство набуло статусу науки і навчальної дисципліни, було опубліковано низку праць і посібників.
V етап (з 1991 р.)Нове осмислення ролі архівів сприяло прийняттю ЗУ “Про Національний архівний фонд і архівні установи (1993 р., нова редакція 2001 р.), реформування архівної системи її демократизації. В 1994 р. Заснували галузеву наукову установу.
В монографії Г.Боряка висвітлені важливі теоретико-методичні проблеми архівознавства. А також загального значення з історії архівної освіти і науки сприяли дослідження І.Маташ (2002 р.) (Нариси історії архівної справи України).
Об'єкт архівознавства складають Національний архівний фонд та система архівних установ.
Архівознавство — це комплекс та система знань, що вивчає історію, теорію, практику архівної справи і правові та економічні засади.
Предметом архівознавства як наукової системи є тенденції та закономірностей встановлення й розвитку архівної справи, наукової засади експертизи цінності документів, організації документів Національного архівного фонду , архівного описування, сотворення довідкового апарату, зберігання та використання відомостей, що міститься в архівних документах.
Історіографія — це галузь знань про історію і закономірності розвитку архівознавчих досліджень, еволюцію їх теоретико-медодичних принципів та повноту дослідження пробелм архівної справи.
І етап (ІІ пол. ХІХ ст.)Виникла архівна наука в ІІ половині ХІХ ст. На території українських земель, що входили у склад Російської та Австро-Угорської імперій. Розвивалась завдяки: Києво-Могилянської академії, Університету Святого Володимира (нині Т.Г.Шевченка) й Київської археографічної комісії (1843-1921), київської, харківської та львівських історичних шкіл. Наголос робиться на археографічні джерелознавчі аспекти. Видатний вчений В.Антонович поклав вагомий внесок в архівознавство та джерелознавство.
ІІ етап (ХХ ст.)Зміна устрою в державі — Грушевський 1917 — Петлюра (Українська національно-демократична революція (1917 — 1920 рр,) потім включення України до складу СРСР) почались позитивні зміни і зрушення в досить новій науці. Проводиться наукові основи створення єдиного Державного архівного фонду України, розроблюється і впроваджується термінологія, виробляються методи описування фондів, експертизи цінності документів.
Роль у розвитку архівознавства на той час відігравали: журнал “Архівна справа”, книга В. Романовського “Нариси з архівознавства: Історія архівної справи на Україні та принципи порядкування в архівах”(1927). Етап закінчується згортанням політики “українізації”.
ІІІ етап ( 1930 і І пол. 1950-х рр.)- утвердження тоталітарного режиму призвів до централізації і підпорядкуванню архівної системи до наркомату внутрішніх справ;
- посібник “Архівознавство. Елементарний підручник” - був звинувачений у буржуазії;
- втрат архівна справа зазнала за часів ІІ Світової Війни;
- відкрилася на історичному факультеті університету імені Т.Н. Шевченка кафедра архівознавства (1944 р.), згодом історико-архівного відділення та аспірантури;
- “Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління МВС УРСР”.
ІV етап (з середини 50х рр. до 1991 р.)В період “відлиги” сформувалася архівна справа в окрему галузь при керівництві Головного архівного управління при Раді Міністрів СРСР (1966 р,). Архівознавство набуло статусу науки і навчальної дисципліни, було опубліковано низку праць і посібників.
V етап (з 1991 р.)Нове осмислення ролі архівів сприяло прийняттю ЗУ “Про Національний архівний фонд і архівні установи (1993 р., нова редакція 2001 р.), реформування архівної системи її демократизації. В 1994 р. Заснували галузеву наукову установу.
В монографії Г.Боряка висвітлені важливі теоретико-методичні проблеми архівознавства. А також загального значення з історії архівної освіти і науки сприяли дослідження І.Маташ (2002 р.) (Нариси історії архівної справи України).
Об'єкт архівознавства складають Національний архівний фонд та система архівних установ.
Історія
архівної справи в Україні.
Тема:
Початок архівної справи в Україні. Центр
писемності в Київській Русі та
Галицько-волинській державі.
1.
Які ви знаєте центри зосередження
писемності у давні часи на Україні.
2.
Які в давнину існували види держав?
3.
При яких установах були засновані перші
архіви? Як були упорядковані?
4.
Яка роль монастирських та церковних
архівів у розвитку архівної справи в
Україні?
Сторінка
27 в книжці.
1.
Писемність в давні часи на території
сучасної України зосереджувалась в
Київській Русі виникла як результат
взаємовідносин між великими князям і
його васалами між окремими васалами.
1.
Один із центром є - монастирі єпископи,
церкви. Збиралися боярами і дружинниками.
2.
На той час, правління Київської Русі,
видавали грамоти, що засвідчували права
та власності і привілеї , а також
документів, що засвідчували прав
успадкування, відражали діяльність
землевласників, “Повість времених літ”
згадує русичів, що служили в Греції і
писали заповіти на успадкування майна,
а також листи.
3.
Документи збиралися дружинниками і
боярами у княжому дворі Галицько-волинської
держави (8-9 ст.) були документи про
адміністративні, військові, судові,
фінансові й дипломатичні справи.
Галицько-волинській державі Галицький
Галицький літопис виділяє службовця
печатника (канцеляр) він проставляв
печатки на князівських грамотах. У
вхідна і вихідна документація зберігалась
разом.
3.
Грамоти періоду Київської Русі, привілейні
грамоти, заповіти на успадкування майна,
договори, документи церковного
фінансового, військового, судового
характеру, листи.
3.1.
В Київській Русі в церкви, монастирів,
а Галицько-волинській — при княжому
дворі, канцеляри. Метричні книги (факти
одруженні і народження). Приміщення
різниця, (хранитель різник), де зберігались
і документи і культові речі.
4.
Монастирі, церкви, митрополичі та
єпископальні кафедри були найважливішим
осередком писемності в Україні.
Давньоруська православна церква була
великим землевласником завдяки бенефіцій
з боку князівської влади та великих
феодалів. Тому монастирі зберігали
документи про своє заснування на право
володіти земляними угіддями та привілеями.
Давні монастирські архіви не зберігались.
Монастирі
і церкви засновані галицько-волинськими
князями. Крім матеріальних пожертвувань,
отримували книжки богослужебні (князь
Володимир Васильович спорядив монастир
Св. Апостолів, церкви книгами).
Монастирські
зібрання книг і документів відігравали
роль архівів бібліотек. Хранителями
книг і грамот були ризничі (завідувачі
різниць).
Архіви
судових установ.
Магістратські
архіви
Крім
архівів центральних установ ВКЛ, згодом
Речі Посполитої, існували місцеві
архіви, оскільки місцевій владі належала
важлива роль в укріплені внутрішніми
справами. У вигляді архівних зібрань
зберігались судово-адміністративні
(актові) книги місцевих залеків, гродів
і земств. Перший Литовський статут 1529
р. Закріпив вже засновану в судах традицію
ведення актових книг, які складалися
відповідно до категорій судів —
гродських, земських, підкоморських,
(судово-адміністративні архіви Київщини
та Брацкавщини, що зберігаються у
Центральному державному історичному
архіві України)
Литовськими
статутами 1566 та 1588 рр. передбачалося
зберігати актові книги “в скринях
моцних та трьома замками”.
Судові
справи знатних шляхтичів розглядала
центральна влада.
В
останній чверті 8 ст. було створено
трибунали. Головний Коронний (власне в
Польщі), Луцький (як вища судова інстанція
для Волинького, Барцього і Київського
воєводств) та Головний литовський
трибунал. В результаті діяльності
трибуналів виникли й архіви ( наприклад:
Луцький трибунал залишив архів у вигляді
книг в УДІАК України).
Акти
(магістратські архіви ставили привілеї
та інші грамоти, які визначали прав
міста, пов'язані з діяльністю міських
урядів (магістратів, ратуш) відклалися
в міських архівах. Грамоти на магдебурзьке
право, королівські акти, документи про
межі міста зберігалися у магістратських
архівах у скрині або спеціальній шафі.
Немає коментарів:
Дописати коментар