Подорож в Івано-Франківську область. 2 День. Верховинський район

Вночі часто просиналась і перевіряла наявність мого багажу. Але здається таки поспала добре. В 6-30 ранку ми були у Львові - це стало приємним сюрпризом, чогось думала, що їдемо в обхід. Здається на Львівському вокзалі завжди гарно. Зранку небо розділилося на два кольори - блакитний і рожевий, що вкладались прошарками на небосхилі. Поміж будівлею вокзалу здималися зграї голубів. Мені дуже подобається накриття над коліями на цьому вокзалі. Зупинка була десь на 20 хвилин. Через годину абсолютно усі встали. Я встигла попити чаю "Nadin"  за 4 грн. з печивом "До кави", що купила вчора. Треба перебрати сумки і у Франківську знайти де зарядити мобільні телефони і пошту, щоб відправити Ігорю вітальну листівку з Днем народження, що має прийти 21.09.14, або на день пізніше. А потім знайти на автовокзалі автобус до Верховини.
На цьому мої записи з блокноту закінчуватися. Далі буду писати по пам'яті.

Вид на Львівський вокзал, трохи видно блакитно-рожеве небо.

 За Львовом почались виднітись дуже гарні краєвиди:

Трохи з запізненням я прибула у
Івано-Франківськ!

 Тож, якщо ви приїхали не у саме місто, а вам треба їхати у гори, чи в інше місце Івано-Франківської області на автобусі, ніколи (я повторюю ще раз - ніколи!) не слухайте, що вам кажуть водії маршруток, що стоять між залізничним і автовокзалом. Ви напевно поїдете не туди, або не доїдете до потрібного пункту призначення, якщо погодитесь на їхні запрошення.
Мене попереджали про це, але все одно хвацькій шофер, спитавши куди мені треба, зразу, взявши мене під лікоть, сказав:
- Їдьте з нами, ми їдемо до Яремче!
- Але ж мені потрібно до Верховини!? - заперечила я.
- То ж там пересядете. Їдьте, я ж вас не обманюю. Поїдете до Верховни на пряму, будете 5 годин їхати. Сідайте. Сідайте я Вам кажу!
Поклавши речі вже на сидіння мікроавтобуса. Я все ж таки подзвонила своєму +1, щоб дізнатися  підходить мені марушт до Яремче, чи ні. Він мене насварив і сказав йти на справжній автовокзал і купляти білет, що я і зробила.

А шлях від Франківська до Верховини пролягає через: Надвірне, Делятин, Яремче (то саме, куди я могла доїхати), Микуличин, Ворохта, Кривопілля, Верхвоина.   

 У верховину я виїхала в 10-30, буда у Верховині в 14-00. Там мене зустріла рідна сестра мого +1, її донька, його мама, друг. Потім треба було добратися до села, пів годинки ми їхали маршруткою.

Розклад став у пригоді, коли їхала назад.

В селі повно гарних капличок.  

Особливістю карпатських річок є те, що окрім води, обов'язковим елементом також є і каміння!

Щоб добратися до хати, треба залізти нагору. Як на мене, це як на 8 поверх будинку піднятися без ліфту.

Я не пасла задніх. Це всіх трохи здивувало.

Вид із вікна тут казковий!

В саду є невеличкий квітник =)

 З дороги мене нагодували чимсь дуже смачним, я вже не впевнена, але здається супом, чи борщем. Залишок дня я знайомилась з майбутнім похресником, даючи можливість його мамі зробити щось корисне для майбутнього свята.
Ввечері малого забрали додому. А мені довірили робити масло.

Сюди закладається дуже
жирна сметана і збивається. 

Десь після 20 хвилин не дуже
інтенсивної роботи,
 масло готове.

Далі буде...
Назад...