Життя моєї мрії : На Великдень в Пущі Водиці горів ліс

На кожен Великдень ми з родиною їздимо на пікнік в Пущу. Перша частина нашого пікніка пройшла як завжди. Тільки, коли ми вирішили зробити останню порцію м'яса до нашої компанії підбіг молодий чоловік і дуже невпевнено попросив приєднатися до усунення пожежі в лісі.

Не тільки наша велика родина в це свято відмічає в Пущі, багато невеличких контрольованих багать можна зустріти по всьому лісі. Але вогнище, що залишили (по словам очевидців) без нагляду запалило дуже сухий хмиз, листя і суху траву і завдяки вітру розповсюдилось на територію розміром з поле для міні-футболу.

Боротьба з цим полум'ям об'єднало багато людей однією метою і ми побороли небезпечний вогонь. Пожежних викликали два рази, але вони не приїхали нам на допомогу так як, мабуть, були зайняті на більш масштабних пожежах.

Коли ми зрозуміли, що це не маленька пожежа, і на швидку допомогу пожежних розраховувати не варто, частина компанії направилась з усім чим мали в епіцентр подій.

А мали ми такі знаряддя: водійській вогнегасник, сокира, дитяча пластмасова лопатка і граблі з високими ручками (що я подарувала племінниці), маленька лопатка, пляшка узвару і мінералки, дві картонні коробки.

Ось така трава горить дуже швидко

Всі учасники розподілилися по периметру. Ми з моїм +1 зупинили вогонь, що йшов високу суху траву - виривали траву, копали невеличку траншею і це допомогло зупинити вогонь. На щастя в той момент коли вогонь дійшов до нашої земляної границі вітер перестав віяти в нашу сторону і полум'я зупинилось як раз там де закінчилась трава-солома. Також ми знайшли невеличку купку піску. Пісок дуже гарно тушив навіть велике полум'я. Далі ми розділились і я грабала дитячим приладдям листя від лінії вогню, закидала землею, вогким хворостом язики полум'я.

Та сама ямка, що зробила моя тітка

Згодом я побачила, що моя тітка десь роздобула саперну лопатку, вона копала землю і насипала землю в долоні людей і на картонки. Люди часто підбігали до нею за новою порцією, бо це було дуже зручно і ефективно. Вона сказала, що відібрала лопату у чоловіка який застив з лопатою біля вогню. На третій раз коли вона пробігла біля нього вона йому сказала: "Віддай лопату!". Він простягнув їй лопату і тільки сказав:"Бери!".

На відкритому просторі було тільки гаряче, а там де ростуть дерева приходилось прикривати носа від смогу.

Мого Тата люди залишили тушити добрячий кусок полум'я, бо десь далі сильно спалахнуло. Папа збивав полум'я палицями разом з якоюсь дівчиною.

Своячка віднесла свою куртку і светр до нашого табору і почала працювати зеленою пластмасовою лопаткою. ЇЇ хлопець випустив автомобільний вогнегасник, але його дії вистачило тільки до того моменту поки ще раз подув вітер. Люди рубали землю сокирами, засипали пеньки землею, затоптували ногами пеньки з димом, трамбували землю, для того щоб не дати кисню пробратися всередину тління.

Тушимо можливі джерела вогню

Також там були малі хлопці років так з 8-9 вони носили картонки з піском і засипали полум'я.

Коли основний вогонь був поборений один із вогнеборців крикну: "Дякую усім вам, друзі!" ("Спасибо всем, друзья!)" Після повиходили зовсім маленькі дітки. Засипав вогонь по всьому периметру і батько з донечкою 10 років.
Дехто повернувся до своїх справ, дехто пильнував кожний димок на враженній території, робили фотографії, ділилися почуттями та історіями. У всіх емоцій було через край. Я впевнена кожен із тих, хто був причетний до гасіння пожежі в середині душі почував себе пожежником та героєм. Всі були стомлені, брудні, дехто подряпаний, але усі щасливі від перемоги.