Виходжу з дому я досить рано. Мені потрібно на зупинці бути або в 7-00 або 7-12 ранку. Цього тижня досить прохолодно на вулиці і повітря щипає за ноги і обличчя, повітря досить прохолодне - нагадує про зиму. Мені подобається така погода, хоча я б надала перевагу шаленій жарі. В таку погоду, в літніх джинсах я майже пролітаю над землею і шукаю очима свою маршрутку. Інколи забавно дивитись на синіючих від холоду людей, завжди хтось труситься на зупинці.
Зранку частенько в транспорті слухаю музику. Тому що слухати "Передайте, пожалуйста, за проезд"в мене бажання не має. В телефоні всі треки в мене розподілені на декілька плей-листів.Зазвичай я слухаю плей-листи під назвою "Круте" або"Український настрій". Музика поглинає мене повністю і в ці моменти я живу відчуттями авторів музики і слів.
Якщо заплющити очі, то я уявляю, що їду по берегу моря, а краще океану. Мій океан знаходиться за правої сторони, де насправді розміщений парк "Бабин яр". Я відчуваю швидкість і шум прибою, уявляю як чайки та інші птахи літають по тепло-голубому небу. Думаю, що якщо маршрутка зупиниться, то я зможу погуляти босоніж по білосніжному покриві піску.
У вихідні для всіх дні, на зупинці, де я виходжу, влаштовують стихійних ринок, де продають непотрібні продавцям речі. Деколи тут можна знайти гарну стару листівку, або купити радянський блокнотик.
Потім по дорозі в мене подіум або сцена, на вибір. Звісно вони також уявні, це досить довгий проміжок тротуару, досить якісний для нашого міста. За вибором там можна дефілювати, або підспівувати музиці, що ще лунає в навушниках.
Пройшовши повз досить гарну клумбу, подивившись на гарну стіну з диким виноградом я пірнаю в сіру масу будівлі, що зветься постійне місце роботи.
