Флешка часу (адаптація сну)

Через 30 років все в нашому світі докорінно змінилось. Все, окрім людей. Ми досі молоді, проте трохи загублені у часі та божевільні на голову.  І все через банальний предмет - флешку. ЇЇ легко загубити і можливо знайти чужу у своїй кишені чи під ногами. 

Цей предмет сучасного повсякденного життя набув нового значення коли 29 років тому наші вчені навчилися записувати частинки прожитого життя на флешку і зробили із накопичувача машину часу.

Моя історія також була надто порізана і перемішана для того щоб почати її з початку. Тож наразі я їду в пластмасовому грозовому автомобілі де все включаючи кабіну водія та ківш зроблений із цупкого і надійного пластмасового полотна. Ми їдемо з моїм супутником полем через річки до місця призначення. Але йому набридло і він викидає флешку на поле для того щоб більше не повертатися назад. 

Але ми повернулись в літак. Літак він вправно управляв. І ми летіли мов птахи над безмежно глибоким і  синім морем в темному небі заплямованому хмарами. Ліпило сонце нам в очі, ми розмовляли і навіть сперечались. Він викинув флешку через люк в море. Ми залишили літак і опинились в полі саме там де він викинув накопичувач із пластмасового автомобіля.

- Мені важко я можу так, - говорить він мені і кидає в пісок пластмасовий предмет.

- Але любий ти ж знаєш, що у нас немає часу без флешки, - плачу я, витираю сльози рукавом брудної сорочки в клітинку. Я підіймаю флешку з піску і кидаю кишеню своєї сорочки. Обнімаю його зі спини і прошу залишись зі мною.

- Ми все зможемо, ми можемо, я вірю, - вмовляю я його, - тільки лишись. Я буду це робити сама.

Ми загублені в пісках пустелі, посередині великого нічого стояли мовчки та без руху поки безжалісне сонце обпікало наші зневоднені тіла. 

(с) Зу Солома 
18.04.2015 

Конспект лекцій. Архівознавство.

Думаю, що маю всі права на свої конспекти. Тому вирішила їх оцифрувати і поділитися. Маю надію, що вони комусь знадобляться.
_____________________________________________
03.09.2006. Знайти визначення: архів, архівознавство, документ, документознавство (вказати джерела).
05.09.2006. Домашня робота. Значення слів.
Значення слова Архів:
1. Упорядковане зібрання рукописів, листів та іншого, що стосується діяльності будь-якої організації.
2. Установа або відділ в установ, де зберігаються старі документи закінчені справи та інше
3. [З лат. Archivum – адміністративна установа, відомство]
(Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. - Харків: Фоліо, 2003. 540 с.)
Значення слова Документ:
1. Діловий папір, який є письмовим доказом чого-небудь, підтверджує право на що-небудь.
2. Письмове посвідчення, яке офіційно підтверджує особу.
3. Письмовий твір, грамота та інше як свідчить про щось історичне.
4. [З лат. Documentum – доказ, приклад, повчання]
(Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. - Харків: Фоліо, 2003. 540 с.)
Документ — це матеріальний об'єкт, що містить в зафіксованому вигляді інформацію, оформленою у заведеному порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.
Архів - 1. Зібрання документів з історії і літератури, що зберігається в державних архівних музеях, банках. 2. Державні установи, спеціально створені для зберігання документів з історії літератури (Українська літературна енциклопедія. І.О.Дзеверін та ін. - К.: Бажана. - 1988. - 536 с.)
Діловодство — це діяльність, що охоплює питання документування та організації роботи з документами у процесі управлінських дій.
Документування — це створення документів, тобто їх підготовка, складання, оформлення та виготовлення.
(Палеха Юрій. Управлінське документування: Навч. посіб.: у 2 ч. Ч.1. Ведення загальної документації (зі зразками сучасних паперів). - 3-тє вид., доп. К.: вид-во Європ. ун-ту, 2003. 383 с.).
Архів — установа яка займається збиранням, упорядкуванням і зберіганням старих документів, письмових пам'яток. (В.С.Калина. Тлумачний словник української мови. - 2-ге вид., випр. і допов. Х.: Прапор, 2005. - 926 с.)

07.09.2006.
Архівознавство — це комплекс та система знань, що вивчає історію, теорію, практику архівної справи і правові та економічні засади.
Предметом архівознавства як наукової системи є тенденції та закономірностей встановлення й розвитку архівної справи, наукової засади експертизи цінності документів, організації документів Національного архівного фонду , архівного описування, сотворення довідкового апарату, зберігання та використання відомостей, що міститься в архівних документах.
Історіографія — це галузь знань про історію і закономірності розвитку архівознавчих досліджень, еволюцію їх теоретико-медодичних принципів та повноту дослідження пробелм архівної справи.
І етап (ІІ пол. ХІХ ст.)Виникла архівна наука в ІІ половині ХІХ ст. На території українських земель, що входили у склад Російської та Австро-Угорської імперій. Розвивалась завдяки: Києво-Могилянської академії, Університету Святого Володимира (нині Т.Г.Шевченка) й Київської археографічної комісії (1843-1921), київської, харківської та львівських історичних шкіл. Наголос робиться на археографічні джерелознавчі аспекти. Видатний вчений В.Антонович поклав вагомий внесок в архівознавство та джерелознавство.
ІІ етап (ХХ ст.)Зміна устрою в державі — Грушевський 1917 — Петлюра (Українська національно-демократична революція (1917 — 1920 рр,) потім включення України до складу СРСР) почались позитивні зміни і зрушення в досить новій науці. Проводиться наукові основи створення єдиного Державного архівного фонду України, розроблюється і впроваджується термінологія, виробляються методи описування фондів, експертизи цінності документів.
Роль у розвитку архівознавства на той час відігравали: журнал “Архівна справа”, книга В. Романовського “Нариси з архівознавства: Історія архівної справи на Україні та принципи порядкування в архівах”(1927). Етап закінчується згортанням політики “українізації”.
ІІІ етап ( 1930 і І пол. 1950-х рр.)- утвердження тоталітарного режиму призвів до централізації і підпорядкуванню архівної системи до наркомату внутрішніх справ;
- посібник “Архівознавство. Елементарний підручник” - був звинувачений у буржуазії;
- втрат архівна справа зазнала за часів ІІ Світової Війни;
- відкрилася на історичному факультеті університету імені Т.Н. Шевченка кафедра архівознавства (1944 р.), згодом історико-архівного відділення та аспірантури;
- “Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління МВС УРСР”.
ІV етап (з середини 50х рр. до 1991 р.)В період “відлиги” сформувалася архівна справа в окрему галузь при керівництві Головного архівного управління при Раді Міністрів СРСР (1966 р,). Архівознавство набуло статусу науки і навчальної дисципліни, було опубліковано низку праць і посібників.
V етап (з 1991 р.)Нове осмислення ролі архівів сприяло прийняттю ЗУ “Про Національний архівний фонд і архівні установи (1993 р., нова редакція 2001 р.), реформування архівної системи її демократизації. В 1994 р. Заснували галузеву наукову установу.
В монографії Г.Боряка висвітлені важливі теоретико-методичні проблеми архівознавства. А також загального значення з історії архівної освіти і науки сприяли дослідження І.Маташ (2002 р.) (Нариси історії архівної справи України).
Об'єкт архівознавства складають Національний архівний фонд та система архівних установ.

Історія архівної справи в Україні.

Тема: Початок архівної справи в Україні. Центр писемності в Київській Русі та Галицько-волинській державі.

1. Які ви знаєте центри зосередження писемності у давні часи на Україні.

2. Які в давнину існували види держав?

3. При яких установах були засновані перші архіви? Як були упорядковані?

4. Яка роль монастирських та церковних архівів у розвитку архівної справи в Україні?

Сторінка 27 в книжці.

1. Писемність в давні часи на території сучасної України зосереджувалась в Київській Русі виникла як результат взаємовідносин між великими князям і його васалами між окремими васалами.

1. Один із центром є - монастирі єпископи, церкви. Збиралися боярами і дружинниками.

2. На той час, правління Київської Русі, видавали грамоти, що засвідчували права та власності і привілеї , а також документів, що засвідчували прав успадкування, відражали діяльність землевласників, “Повість времених літ” згадує русичів, що служили в Греції і писали заповіти на успадкування майна, а також листи.

3. Документи збиралися дружинниками і боярами у княжому дворі Галицько-волинської держави (8-9 ст.) були документи про адміністративні, військові, судові, фінансові й дипломатичні справи. Галицько-волинській державі Галицький Галицький літопис виділяє службовця печатника (канцеляр) він проставляв печатки на князівських грамотах. У вхідна і вихідна документація зберігалась разом.

3. Грамоти періоду Київської Русі, привілейні грамоти, заповіти на успадкування майна, договори, документи церковного фінансового, військового, судового характеру, листи.

3.1. В Київській Русі в церкви, монастирів, а Галицько-волинській — при княжому дворі, канцеляри. Метричні книги (факти одруженні і народження). Приміщення різниця, (хранитель різник), де зберігались і документи і культові речі.

4. Монастирі, церкви, митрополичі та єпископальні кафедри були найважливішим осередком писемності в Україні. Давньоруська православна церква була великим землевласником завдяки бенефіцій з боку князівської влади та великих феодалів. Тому монастирі зберігали документи про своє заснування на право володіти земляними угіддями та привілеями. Давні монастирські архіви не зберігались.

Монастирі і церкви засновані галицько-волинськими князями. Крім матеріальних пожертвувань, отримували книжки богослужебні (князь Володимир Васильович спорядив монастир Св. Апостолів, церкви книгами).

Монастирські зібрання книг і документів відігравали роль архівів бібліотек. Хранителями книг і грамот були ризничі (завідувачі різниць).

Архіви судових установ.

Магістратські архіви

Крім архівів центральних установ ВКЛ, згодом Речі Посполитої, існували місцеві архіви, оскільки місцевій владі належала важлива роль в укріплені внутрішніми справами. У вигляді архівних зібрань зберігались судово-адміністративні (актові) книги місцевих залеків, гродів і земств. Перший Литовський статут 1529 р. Закріпив вже засновану в судах традицію ведення актових книг, які складалися відповідно до категорій судів — гродських, земських, підкоморських, (судово-адміністративні архіви Київщини та Брацкавщини, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві України)

Литовськими статутами 1566 та 1588 рр. передбачалося зберігати актові книги “в скринях моцних та трьома замками”.

Судові справи знатних шляхтичів розглядала центральна влада.

В останній чверті 8 ст. було створено трибунали. Головний Коронний (власне в Польщі), Луцький (як вища судова інстанція для Волинького, Барцього і Київського воєводств) та Головний литовський трибунал. В результаті діяльності трибуналів виникли й архіви ( наприклад: Луцький трибунал залишив архів у вигляді книг в УДІАК України).

Акти (магістратські архіви ставили привілеї та інші грамоти, які визначали прав міста, пов'язані з діяльністю міських урядів (магістратів, ратуш) відклалися в міських архівах. Грамоти на магдебурзьке право, королівські акти, документи про межі міста зберігалися у магістратських архівах у скрині або спеціальній шафі.