Тепер буду більше ходити пішки...

Раніше мені вистачало 7 гривень для того, щоб комфортно (чи не дуже) проїхатись в маршрутці на роботу і додому. Також я могла сісти на тролейбус, а потім трамвай і з однією пересадкою добратися додому. 

Ще одним способом добратися до роботи є електричка. Це виявився дуже зручним варіантом, бо вона їде швидше за маршрутку, але мені необхідно пройти/проїхати одну трамвайну зупинку, щоб бути на станції. Сьогодні, в перший робочий день після підняття тарифів на міський транспорт, я так і зробила.  Як ви бачите я витратила 7 гривень тільки в одну сторону. 

Про підвищення заробітної плати мови не йдеться, на жаль, ніколи. Тож треба економити якимсь іншим чином, чи знаходити інші джерела прибутку. Є гарний вислів: "Тільки в нашій країні я можу сидіти на роботі і думати де б заробити". Дехто може сказати, що на роботі не треба сидіти - треба краще працювати. Але не завжди від твоєї результативності залежить заробітна плата. 

То ж в даний момент я вирішила ходити пішки цю одну зупинку до електрички і брати зміни з 9 години, щоб підлаштуватись під розклад транспорту. Говорять, що ходити навіть корисно =)

14.02.15. на маршруті 421, що їде від Борщагівки до Петрівки підняли оплату з 3,50 грн. на 5,00 грн.

Антологія подорожчання: гречка, рис

Про пророщення гречки я чула в жовтні з російських блогів.

У кінці листопада я якось зайшла в наш супермаркет, а там бідкалась літня жінка, що гречка тепер коштує 14 грн. (а ще вчора була 8 грн.). 

На початку грудня я сама побачила звичну мені гречку по 22 грн. - це вражає.

А ось вчора я зайшла в магазин не побачила в асортименті супермаркета круглого рису! Люди почали змітати круглий риз з супермаркетів. Можливо вони щось знають. Або просто метуть, бо може подорожчати. 

До речі довгий рис ще був в магазині. Але для моєї страви він не підходить. Тож я виудила останню заховану підходящу пачку рису за 16 грн. і пішла у відділ з продуктами для суші. Там я взяла ще 2 пачки круглого рису для суші - вийшло 28 грн за 800 грамів.
Отак і живимо...

P.S. Колись моя Бабуся розповідала про часи коли гречка була досить дорога щоб її купляти повсякчас. І вони її їли дуже рідко. Якось вони вона отримала листа від свого сина, який переїхав вчитись в інше місто. В листі була така фраза, що дуже вразила Бабусю: "Мамо, ми тут гречку їмо кожен день!"